У перший день війни на Краматорський аеродром прилетіла ракета. Я дуже злякалась за своїх дітей, які навчались у Харкові. Мене шокувало, що в одну мить все змінилось. Я виїжджала з міста, а потім повернулась. Зараз я працюю, доглядаю свого тата, який вже дуже старенький. Моя дитина вдома відчуває себе спокійніше. В евакуації мені було дуже важко, я не могла заспокоїтись.

Обстановка у Краматорську напружена, але я намагаюсь жити далі. Розумію, що може прилетіти, але поки інших варіантів, ніж залишатись вдома, я не бачу.

Я б дуже хотіла, щоб закінчилась війна. Нехай люди будуть щасливими, бо багато доль зламалось після початку вторгнення.