У перший день війни я була на роботі, відправляла машини на «Азовсталь». Вранці прийшла моя змінниця та повідомила, що почалась війна. Мої діти були самі вдома. Я їм зателефонувала та сказала, щоб чекали на мене. Прибігла додому та пішла з дітьми до магазину, аби зробити хоч якийсь запас продуктів. У перші місяці я витратила всі збереження. Я відправила старшого сина до Німеччини, а молодший залишився зі мною.

Мене шокує, що кожного дня гинуть діти. Я не можу пояснити своєму сину, за що ми таке переживаємо. 

Я залишаюсь у рідному Запоріжжі. Дуже ціную, що в мене є робота. Сподіваюсь, що війна закінчиться, ми вистоїмо. Це жахіття повинно закінчитись. Я мрію про мир.