Я сидів в окупації після окупації Сартани. Бомби летіли на будинки. Ми виїхали до Маріуполя. Там сиділи у підвалі п’ятнадцять днів. Не було їжі, ми пекли коржі. Місто горіло, це був жах. Я виїжджав на своїй автівці, де були вибиті лише вікна. 

Я потрапив до в’язниці у Донецьку. Не пройшов фільтрацію через проукраїнську позицію. Окупанти мене били ногами. Молодих співкамерників били струмом. Не давали води, просто знущались над нами. 

Зараз я живу в Полтавській області. Кожного дня мене тягне додому, мій будинок вцілів. Я сподіваюсь, що повернусь додому.