До війни моя родина мешкала у місті Барвінкове. Дочка жила у Кривому Розі. Наразі ми тут перебуваємо, у дочки. Син воював, був поранений. Нині - в госпіталі у Кривому Розі. 

У березні ми ще побули у Барвінковому, а у квітні вирішили виїжджати. Над нами літали літаки, скидали бомби, ракети літали, там було небезпечно. Медикаментів не було ніяких, продукти у двох магазинах видавали по карточках. З грошима були проблеми. Там було дуже складно.

Ми виїхали самостійно машиною наших родичів. У доньки невістка жила з дітьми, сестра з чоловіком і батьки невістки. Всі ми переїхали до Кривого Рога. Тут люди дуже доброзичливі, всі нам допомагають, підтримують. 

Найважчим було те, що син служить. Весь час хвилювались за нього. 

Війна закінчиться, коли всі росіяни заберуться з нашої України. Потрібно їх вигнати.