Я з Миколаївської області, з Баштанського району. Мені 72 роки. З дому ми нікуди не виїжджали. Син – інвалід, я стара. Якраз хворіла.
Медикаментів нам не вистачає. Ми купляємо. Гуманітарну допомогу видавали інвалідам. Син поїхав, а йому відмовили. Сказали, що дають тільки першій і другій групі, а в нього третя.
Дякуємо тим, хто хоч якось допомагає, незважаючи на те, що в нас зараз коїться в країні. Нам давали продуктові набори. А взагалі – непогано до людей ставляться в нашій громаді. Всю допомогу, яку повинні видати людям, видають.
Мій син ремонтує хлопцям машини. До нього приїжджають зі Снігурівки, Баштанки, Херсона. Плату він не бере, ми просто хлопцям допомагає.
Я мрію про перемогу. Хочу, щоб усі діти повернулися додому. Мрію про правнуків. Хочу, щоб усе було добре.
