Алексєєнко Тимофій, учень 8 класу КЗ "Ліцей "Перспектива" Світловодської міської ради" Кіровоградської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Кранкус Ольга Миколаївна

Війна. Моя історія

24 лютого 2022 року змінилось моє життя на «до» і «після…». Я прокинувся, щоб піти до школи, побачити друзів і вчителів, отримати позитив, обмінятися інфо про нові ігрові сайти. Але… ЗМІ оголосило вбивче повідомлення: «Моя країна у вогні!» - почалось повномасштабне вторгнення рашистів на мою Батьківщину.

В той день ми були стривожені і розгублені. Ніхто не був готовий до виття тривог, до мобільного переміщення в бомбосховища, до струсу, до болю, до біди та відчаю. Моя родина згуртувалась, батьки займались волонтерством, сестричка створила чат «Сім’я» для членів родини в Україні та за кордоном.

Війна постукала і наші двері: в червні 2022 року на передовій, під Тошківкою, безвісті зник під час виконання бойового завдання один з багатьох воїнів Світла – мій дядьо…

Я вдячний всім воїнам ЗСУ та захисницям мого життя. Медичні працівники – герої у білих халатах, волонтери – герої надії.

Мій внесок в Перемогу: навчання, прагнення, мотивація, надія в незламність моєї землі і народу. Я вірю, що небо над нами буде чистим, поля – родючими, міста – відбудованими. Ми – паростки Української незламності – зробимо все для незалежності і соборності України. З вірою в серцях!