«Мрію, щоб ми жили у мирний час»

До початку війни я проживала у Нижньотеплому, а зараз живу у Петропавлівці. Живу з чоловіком та дитиною.

Раніше було набагато краще. Зараз складно кудись пересуватися, молоді вийти нікуди. Добре, що працює хоча б садок.

У центрі Нижньотепле сильно обстрілювали. Чоловік родом із Петрівки, я вийшла заміж і у 2018 році переїхала сюди. Було дуже страшно. Ми весь час сиділи вдома. Батьки боялися відпускати нас на навчання. Ми тільки один раз спускалися до підвалу, решту часу не ховалися.

До початку військових дій кожні півгодини до Луганська їздили маршрутки, а зараз до батьків маршрутка ходить лише вранці та в обід. Війна дуже вплинула на наше життя. Ми втратили заробіток, і коли давали гуманітарну допомогу, вона дуже рятувала. Найчастіше отримували підтримку від Гуманітарного фонду ООН для України (UHF) та Фонду Ріната Ахметова.

Мрію, щоби все закінчилося і жилося, як раніше, у мирний час.