«Мрію, щоб діти не боялися виходити на вулицю»

Одного разу я гуляла з подругою, ми пішли в парк кататися на роликах. Моя подруга почула, як щось дзижчить. Ми злякалися і підбігли до дороги подивитися.

Ми просто отетеріли, коли побачили, що це їде танк, а за ним ще три машини з військовими.

На той момент мені вже було 10 років. Я злякалася й побігла додому. Мама мене заспокоїла. Але наступного дня, прямо вранці, почали літати літаки й вертольоти.

Моя мрія – щоб війна закінчилася! І люди почали жити мирно.

Щоб діти не боялися виходити гуляти. І щоб у моєму рідному Торецьку більше не стріляли. Щоб не ходили люди у військовій формі, не їздили танки, не літали вертольоти.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/