У перші дні вторгнення Юрій Кузьменко рятував свою родину. Він згадує, як важко було вивозити внуків, дочку та невістку. Тоді страх за дітей був на першому місці.

Сам почав працювати на благо своєї громади. Юрій долучився до волонтерської спільноти у селі Ставище, що на Житомирщині. Згадує, як разом із сусідами організовували блокпости, спочатку без зброї, а згодом отримали один автомат на чотирьох: "Саме страшне було – стояти вночі на блокпосту, коли лінія фронту зовсім близько".

Син Юрія допомагав розвідникам, ремонтував автомобілі для військових. "Я зробив маленьку частку проти того, що зробив він", — з гордістю говорить Юрій про свого сина, який вже майже два роки служить у Збройних Силах України. Ця історія — про те, як громада об'єдналася в боротьбі за виживання.