Мені 40 років, працюю, розлучений. Маю дитину. 

Перший день війни розпочався рано. Були вибухи, було страшно. Мені прийшлося виїхати на роботу і евакуювати підприємство.

Дружківка пів року жила без води. Це було дуже тяжко. Приходилося їздити за водою, розвозити. Я возив воду родичам і знайомим.

Найбільший шок - коли я був вдома, а за 50 метрів прилетів снаряд і вилетіли вікна. Мабуть, війна – це завжди шок. Я не знаю, що завтра буде.