Мені 72 роки. Я військовий пенсіонер. Дружина – інвалід другої групи. Ми живемо у Краматорську. Не виїжджали, бо стан здоров’я не дозволяє. 

У перші дні була паніка. У магазинах нічого не стало. Ми маємо лабрадора. Він звик смачно їсти. А тоді майже місяць було сутужно з харчами. Потім ситуація стабілізувалася. Ми отримували гуманітарну допомогу. Дякуємо Фонду Ріната Ахметова, голові сільради і меру Краматорська. У травні зник газ. Ми готували на електроплиті.

Ми були шоковані, коли росіяни завдали удару по залізничному вокзалу. Загинуло 54 людини. Серед загиблих були й діти.

Зараз ситуація в місті напружена. Бувають вибухи.