Валентина Петрівна хоче викреслити з пам'яті два перші і найстрашніші роки війни, але не може. Через обстріли, які і досі тривають.

Коли війна почалася, це було щось страшне! Ми від страху і плакали, і кричали, і по підвалах ховалися... Я сама жила, чоловік помер, діти поїхали. Під обстрілами бігала у льох, так і моталася весь 2014 та 2015 роки. Хотілося б усе забути, та тільки в нас досі обстріли бувають і стіни тремтять.

Жити стало набагато гірше, ніж до війни. Тепер газу дають мало, ми весь час мерзнемо. Пенсії вистачає лише на продукти та ліки. Добре, якщо діти підкинуть ще щось.

Дуже допомагала нам гуманітарна допомога від Ріната Ахметова. То були основні продукти, а нам їх просто так давали. Спасибі всім, хто нам допоміг від щирого серця.

Мрію про мир, хочу дожити до того часу, коли війна скінчиться. І все більше маю сумнів, що цього дочекаюся.