«Моя тітка була лежачою, сліпою та глухою. Я доглядала за нею. Але залишатися в Бахмуті було вже неможливо. Ставалися перебої з електрикою та водою. До того ж постійні обстріли жахали. Я знайшла іноземних волонтерів, які зголосилися вивезти нас», - розказує Людмила Петрівна. Спочатку жінок привезли до Покровську, але через обстріли всі евакуаційні потяги відмінили. Їх доправили до Слов’янська. Звідти вже спеціальним транспортом для людей з інвалідністю вивезли у Київську область. Від того моменту тітка Людмили прожила лише рік.