Пчела Анастасія, 10 клас, Спеціалізована школа № 149 

Вчитель, що надихнув на написання есе - Крошетецький Роман Миколайович 

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна- це слово, за останні роки нам вже дуже звичне. За ці майже три роки війни ми всі змінилися і у кожного з нас змінилися думки, все що, колись для нас здавалося звичайним, зараз залишилося мріями. Ця раптова війна змінила наше життя на «до» та «після», але наслідки залишаються. 

Ці 1000 днів - непрості для лікарів, волонтерів та простих охочих допомогти армії чи людям, постраждалим від обстрілів чи простих переселенців.

Ці люди нереально мужні та витривалі, бо не кожна людина змогла б прийняти до себе постраждалу людину чи переселенця. Багато українців також переїхали за кордон, і для них це означало, що потрібно починати все з «чистого Листа». Нова мова яку ти не знаєш, робота, на яку ти не зможеш влаштуватися, бо не знаєш мови або є робота, але яка не за спеціальністю та низькою оплатою і також не знаєш, де будеш проживати.

Твої друзі та родичі за багато кілометрів від тебе і ти не в змозі їх обійняти.

А коли ти залишаешся вдома або їдеш за місто, то тобі становиться страшно і задаєшся таким питанням, як «що далі буде?» і тобі страшно бо не ловить зв'язок і ти нічого не можеш прочитати що відбувається. Тепер я розумію, що не потрібно дуже багато планувати на майбутнє, бо воно може змінитися за один день чи за одну ніч на 360 градусів. І найголовніше, ти постійно віриш в те, щоб це все поскоріше закінчилося, і якими б не були ці 1000 тяжкими, я все одно маю надію на краще майбутнє.