Ірина працювала в патрульній поліції. Але від евакуації відмовилася. У жінки була лежача мати. Тому з нею та двома дітьми вона виживала у квартирі. 

"Місто вмирало на очах. Люди пішли за водою. Снаряд "граду". Багато поранених. 

Довго через матір я не спускалася до підвалу. Ні про що не думала, тільки про їжу. Вночі було жахливо. І днем також. Спочатку цілодобово стріляли. Скинули бомбу на гастроном "Дзеркальний". Ми пішли з Русланом подивитися, може є їжа. Страху не було. Потрібна була їжа, вода. Взяли сир, сметану, цукерки. Сметану роздали сусідам. 

Коли бігли туди, побачила жінку без ніг. Це був перший труп. Я не розуміла, що це мертва людина і що це може бути зі мною. 

За тиждень до 20 березня ми спустилися до підвалу. Вороги гатили спочатку "градом". Потім пауза. Потім знову "град". Заходили танки. Ми були в коридорі на 4 поверсі, коли на 5-й влучив снаряд. Я не витримала, спустила за кілька хвилин мати до підвалу. Мабуть, на адреналіні. Вона сильно кричала. Не розуміла, що відбувається", - розповіла жителька Маріуполя Ірина.