"Мати лежала у крові на холодильнику, брат - без ног. Донька ще дихала"

Російська бомба влучила у будинок поліцейського з Бородянки у перші дні повномасштабного вторгнення.  У 26 років Іван  втратив доньку, дружину, батьків, брата та бабусю! Однорічна Поліна ще дихала, коли дитину витягували  з під уламків. Та донька померла у лікарні. Того вечора  Іван відвіз до морга усю родину. Шістьох найдорожчих йому людей. На місці трагедії побували  журналісти телеканала “Київ”. Вони задокументували історію Івана. 

26.02 це случилось 2022 года, в 11 годині дня. Я перебував біля райвідділку, почув на вулиці бабах. То земля трохи затрусилась отак от, да. Я потом взяв телефон начав обзванювать маму, дружину, батька, брата, бабусю… бабусю, тобто, да. Всі були в зоні недосяжності, і я поняв, що щось неспокійне. Райвідділ знаходиться за три кілометри від мого дому. Потім набрав сусіду, сусіди тоже багато хто трубку не брав, тобто так. Один сусід взяв трубку, каже, вродє в твою хату прилетіло. Зразу кинулись, приїхали. Жахлива картина, отак от.

Зразу я матір побачив на холодильнику.  Он холодильник. Часть від холодильника, мати лежала на холодильнику в крові без ознак життя. Дальше, потом за 200 метрів від будинку, приблизно за 200 метрів від будинку, там сиділа собака, це брата собака була, вона сиділа біля брата, брат був без ніг. Ми зразу прийшли до собаки, побачили, що брат лежить без ніг за 200 метрів отсюдова, теж без ознак життя.

Потім, через деякий час, ми знайшли отут бабусю, тоже розібрали ці завали. Знайшли бабусю, вона тоже була без ознак життя.

Потім, буквально через часа два отут от тітка моя Іра, вона знайшла дитя в уголку, тобто в мягком уголку лежала Поліна маленька, яка ледь дихала.

Кум Юра мій зразу повіз її в больницю… в больніцу повіз її. Ввечері вона померла, у вісім часов вечора вона померла. Ужасно… Потім через час, наверно, ми знайшли мою дружину Лєну, отут от примерно, де дерево валяється. Під цим деревом знайшли дружину теж без ознак життя. Десь через мінут 30, наверно, возле  абрикоси ми знайшли вже батька. Батько той… єсть, да. Потім вечері я  всіх завіз  в морг, тобто все.  

Перший, навєрно, авіаудар, перва взорвана хата зруйнована. Не знаю, як це назвати, іменно тута 26-го числа, 26.02, близько 11-ї чи 12-ї, отак от. Погреб був цей завалений. Погреб десь 40–30 квадратних метрів, думав, може там в погребі є хтось… Там коляска пуста. Коляска, кровать теж поставили… все пусте. Потом надіялись, що там теж в підсобному приміщені може батько там, в своїй майстерні, тобто да. На жаль, нікого не було, де можна було токо провірить, нікого не було. Дальше начали розбирати отак – немає нікого.  

Ти приходиш з роботи – дитя за ногу чіпляється, дружина зустрічає. Все хорошо було. Стало погано, і все.

Я не знаю, як після такого жити. Я не знаю…  Помогати людям зараз  надо, всім надо помогти.  Багато людей потребують допомоги. У когось речі, у когось хтось пропав. Да-да, і всі колеги мої також…