У перший день війни я прокинувся від вибуху. Я жив у Маріуполі, тому всі тяготи відчув на собі. Я дуже сильно захворів, тому в укриття спускатися не міг, мені допомагали сусіди. Без опалення, води й газу виживало все місто. Маріуполь перетворився на місто-сутінки.

З балкона я бачив, як гинули люди, літали снаряди і руйнувалися будинки. Усе це було дуже страшно. У моєму дворі було багато могил.

З міста я виїхав зі знайомим. Спочатку зупинився в Мелекіному, потім виїхав до Полтави. Коли побачив перший український блокпост, зрозумів, що я вибрався і буду жити далі. Зараз думаю тільки про одне – аби Маріуполь деокупували, а я повернувся додому.