Я виїхала з Маріуполя наступного дня, після початку війни. Думала, що їду на два тижні, тому не брала із собою багато речей. Але все сталося не так, як гадалося. Маріуполь ніхто не щадив, його просто знищували. 

У місті залишилися мої батьки. Зв'язку з ними не було. Іноді вони підіймалися на верхні поверхи багатоповерхівок і їм вдавалося мені зателефонувати. Під час розмови я чула, як бомбили місто. Мені було дуже страшно, я хвилювалася за батьків.

На свій страх і ризик вони виїхали з Маріуполя 16 березня. Ти часом у місті тривали обстріли, на вулицях лежали трупи людей.

Зараз я живу у Львові та сподіваюсь на завершення війни. Дуже хотілося б повернутись у рідне місто.