У перший день війни я побачила дрон над своїм домом і зрозуміла, що почалася війна. А далі – життя під постійними обстрілами. 

Серед мирних людей дуже багато загиблих, зруйновані цілі вулиці. Моя мама отримувала гуманітарну допомогу зі сльозами на очах, бо виживати зараз дуже важко. Донька з чоловіком намагалися виїхати з Нікополя декілька разів, але дорогою постійно починались обстріли.

Часто ми не встигаємо добігти до підвалу, бо ракети летять неочікувано. Залишається тільки сподіватись, що виживемо.

Я вірю в перемогу України і життя у спокої.