Я жила під постійними обстрілами. У місті не було води, газу, світла та опалення. Магазини були закриті. Грошей у мене не було, холодильник стояв пустий. Було дуже важко. Руйнували будинки, люди виїжджали з міста. Оріхів почав порожніти. Було дуже страшно залишатись, але я сподівалась на припинення вогню. 

У мій будинок влучив снаряд. В цей час я була в підвалі з чоловіком та двома дітьми. Ми відразу вирішили виїжджати. Коли приїхали до Запоріжжя, нам відразу надали гуманітарну допомогу. З їжею стало легше. 

Зараз ми живемо на квартирі. В Оріхів поки не їздимо. Два тижні тому снарядом вбило маму мого чоловіка. Вона виїхала в Запоріжжя, так сумувала за рідним будинком, що вирішила на тиждень повернутись. На жаль, вона не повернулась. 

Я б хотіла, щоб люди не гинули. Сподіваюсь, що в майбутньому буду жити у мирі та злагоді.