У перші місяці війни не було води та газу. Мені складно було доглядати двох дітей. Їжу готувала на багатті, коли не було світла й газу. Я працюю медсестрою в лікарні. Після початку російського вторгнення до нас привозять багато поранених людей. Мене це шокує щоразу.

Я ніколи не думала, що працюватиму в таких умовах. Як мені шкода всіх, хто зараз на фронті! 

Я нікуди не евакуювалась. Вірю, що місто вистоїть. Моїм дітям не вистачає спілкування, бо навчаються дистанційно. Дуже хочу, аби у них було дитинство. Чекаю на закінчення війни. Без віри в краще зараз неможливо жити.