Марина з батьками виїхала з Донецької області в Полтаву. У новому місті сім’я добре облаштувалася, але дівчинка все одно сумує за рідною домівкою і друзями.

До війни моє життя було прекрасне. Найчастіше згадую своїх друзів, які пороз'їжджалися по світу.

Я не могла повірити, що у ХХІ сторіччі почалася війна. Зрозуміла десь через місяць, коли довелося виїжджати з області. Я була вдома, коли мама сказала, що почалася війна, і я не йду до школи.

Я була дуже налякана, бо всі люди у моєму місті кудись бігли, у магазинах утворилися черги. Люди скуповували все, що можна. Було дуже страшно і незрозуміло, що робити далі.

Переїхали з мамою і татом до Полтави. Ми дуже довго обговорювали питання переїзду, бо в Донецькій області оголосили евакуацію, батьки вирішили їхати заради мене. Облаштувалися ми відносно нормально, але вдома краще.

Ми тричі отримували гуманітарну допомогу. Вона дуже нас виручила, бо ціни суттєво зросли з початку війни.

Слава Україні та слава героям, які нас захищають, і завдяки яким скоро всі ми повернемось додому!