Гордій Кличко

«Мама повторювала: «Синку, не бійся. Не бійся…»

Кличко Гордій, 14 років, КЗ «НВК «Гарант» № 28, м. Лисичанськ

Есе "Один день"

Літо 2014 року. Як давно це було, але спогади часом настільки реалістичні, що не віриться. Це не повинно було трапитись, але сталося… Війна. Мені було дев’ять років. Канікули. З розмов батьків і близьких я розумів, що в країні відбувається заворушення. Країну лихоманить. Але хіба може хвилювати дев’ятирічного хлопчика якась політика, якісь протести? Ні, звичайно!

В голові літній відпочинок, комп’ютерні ігри та тільки позитив! Але вранці 2 липня плани різко змінилися. Був проведений авіаналіт на моє рідне місто Лисичанськ.

Ми з мамою опинилися в підвалі гаража. Вона вкривала мене ковдрою і повторювала: «Синку, не бійся. Не бійся…» Вона спеціально не закрила двері, щоб інші могли сховатися.

Дорослі мовчки дивилися один одному в очі. У цих поглядах було все: подив, розгубленість, страх.

Увечері батьки вирішили вивезти мене в безпечне місце. Ми з мамою на місяць покинули рідне місто, а коли повернулися, наше життя змінилося. Вірніше сказати, змінилось життя для дорослих. Я зрозумів, що батьки засмучені через від’їзд рідних, друзів, що їх турбує ситуація в країні, але мене вони продовжували оберігати.

Я бачив зруйновані будівлі, військову техніку на вулицях Лисичанська.

Мене лякали блокпости і люди у військовій формі, а також звуки літаків у небі. Але рідні люди не давали оселитися страху в моєму дитячому серці.

Почався новий навчальний рік. Рідна школа «закрутила» в потоці нових вражень і обов’язків. Життя тривало.

Я подорослішав. Уже відстежую, що відбувається в світі. Знаю, де відбуваються збройні конфлікти і бачу зміни на політичній арені. Кажуть, що політику й релігію не обговорюють в суспільстві, але точка зору у мене з’явилася своя.

Будь-яка війна – це страх, біль, приниження. Війна – це безвихідь, кров, смерть. Я проти будь-яких збройних зіткнень. Битви повинні бути на полях науки і досягнень, спорту та медицини, мистецтва та техніки.

Бертран Рассел сказав: «Якби думки і сили людства перестали витрачатися на війну, ми за одне покоління змогли б покласти край злидням у всьому світі».

І коли у даний час в свята бажають мирного неба над головою, то це не просто слова, це найбільше благо для всіх людей незалежно від політичних переконань і цілей.