Коли почалась війна, я була в Києва, мама - в Кремінній. Вона не могла виїхати, бо в місті були бої. Я щодня телефонувала мамі, щоб вона виїхала. Це було неможливо деякий час. Не було води, світла й газу. Магазини й аптеки були закритими. 

Коли з’явилися місця в автобусах, мама евакуювалась. Довго вона діставалась Києва. З нею виїжджало багато людей. Всі були налякані та покинуті. Не у всіх були рідні, багато хто виїжджав навмання. 

Зараз я вже спокійна, бо мама поруч. Сподіваюсь, що скоро війна закінчиться, і вона повернеться додому.