Я нікуди не виїжджала зі Слов’янська, тому що ще були живі батьки. Мама боялась літаків - у неї стався інфаркт. Тато загинув від ворожого дрона. 

Зараз я не знаю, що робитиму далі. Коли стане зовсім тяжко, звісно, поїду кудись. Найстрашнішим для мене було те, що не знала, чи доживу до ранку. Страшно було, коли прилітало поряд. Зараз чекаю тільки миру. Мрію лише про нормальне життя у себе вдома. Хочу спокійно ходити на роботу,  щоб життя було таким, як раніше.