"16 березня. Авіаудар по драмтеатру. Подумав: "Невже я тут помру?" , - каже Євген з Маріуполя. – Чую, мати задихається. Стовп диму. Нічого не видно. Схопив маму за каптур. Витяг. Почали шукати батька серед завалів. Чоловік сказав: там стирчать руки та ноги. Ноги не були батька. А руки – знайомі..."