Я не одразу зрозуміла, що почалася війна. Спочатку були чутки, потім офіційні новини. Росія напала. Раптово та жорстоко. Підступно. Ніхто не очікував, що вони підуть уперед так швидко. Моє село окупували. Було страшно. Дуже страшно. Я не знала, що робити. Обстріли посилювалися щодня. Снаряди потрапляли до будинків. Магазини закрилися, аптеки також. Продукти зникли. Світла не було, води не було.

Я довго не могла зважитись, але потім зрозуміла — інакше не виживу. Тепер я не вдома. Сумую за кожною дрібницею. Але найбільше хочу, щоб настав світ. Щоб це закінчилося. Щоб ми повернулися та відновили все, що втратили. Мого чоловіка забрали на війну, для мене тяжко навіть про це говорити. Чекаю миру, а свого майбутнього поки що не бачу. Головне, аби закінчилась війна.