Коли почалися обстріли, все змінилося. Магазини та аптеки закрилися, гроші було неможливо зняти. Було дуже страшно, я не знала, що робити. Кожного дня не могла наважитись покинути домівку. 

Я вирішила виїхати в Кропивницький. Там волонтери допомогли всім, що було потрібно, навіть меблі дали. Це дуже допомогло почати життя на новому місці. Але я сумую за рідним містом. Там залишився мій син. Дуже чекаю миру і спокою, щоб колись повернутися додому.