Перший приліт стався 3 березня, і це дуже налякало дітей. Місто почало спорожніти. Люди масово виїжджали, було дуже моторошно ходити вулицями. 

Магазини закривалися, за продуктами стояли величезні черги з самого ранку. Усі були налякані, і це дуже відчувалося.

13 березня я вирішила залишити місто, тим більше що поруч Донецьк і Авдіївка, і було небезпечно залишатися. Ми з родиною поїхали до Запоріжжя, тому що не хотіли виїжджати з країни і прагнули залишатися ближче до батьків.

Кілька днів шукали бензин, виїжджали власним авто. У Запоріжжі живе моя сестра близько 20 років. Тому ми обрали це місто, щоб бути ближче до рідних і мати можливість швидко повернутися до батьків. Тут дуже добре допомагають людям: у нас є продукти, речі, підтримка.

Зараз я не працюю. Щодо майбутнього, я дуже хочу, щоб настав мир. Мрію, щоб знову можна було жити спокійно і всією родиною поїхати відпочити на море.