Я нікуди не виїжджала з Краматорська. Працюю вчителем. У мене в школі є живий куток, там - папуги, яких треба годувати. Не можу їх залишити. Від першого дня війни у місті тривають вибухи. Перші місяці були закриті магазини та аптеки. Люди масово виїжджали, було багато покинутих домашніх тварин. Я намагалась всім допомогти.

Зараз у Краматорську небезпечно: наряди прилітають та руйнують будинки. Мої рідні виїхали з міста. Я намагаюсь виживати одна. Шкодую, що не можу працювати з дітьми, дуже за ними сумую. Війна забрала у мене найулюбленішу справу. Сподіваюсь, що скоро зможу знову побачити близьких та рідних. Дуже хочу повернутись до викладання.