Душенкова Ксенія, 15 років, ОЗО Матвіївський ЗНВК «Всесвіт» МСР

Есе «День, коли почалась війна»

Із розповіді Олексія, війна почалась, коли пролунали перші обстріли. Він до останнього моменту не міг в це повірити. В його сім’ї намагалися не говорити на цю тему при дитині. Але один день, усього один день змінив усе. Тоді люди ще не усвідомлювали, наскільки ці події змінять їхню реальність.

Цей ранок залишив відбиток у пам’яті всіх жителів невеличкого селища, де проживала сім’я Олексія.

Почалися обстріли, дехто вже був готовий до цього, ще хтось вже збирав речі, а деякі намагалися жити звичним життям. Але усі були однаково налякані. Люди ховалися у підвали, рятуючи найцінніше. Ніхто не знав коли, закінчаться бойові дії. Вулиці та домівки спустошилися. Замість розмов та сміху дітей лунав лише несамовитий гавкіт собак, оглушливі вибухи та крики відчаю.

Коли обстріли поблизу трохи стихли, дехто наважувався вийти назовні. Після побаченого люди були у розпачі. Від вчорашнього селища залишилися руїни, багато садиб були пошкоджені. Ось і батько Олексія піднявся з підвалу…

Обстріли не оминули і їхню домівку. Від старенької хати залишилися одні руїни: були вибиті шибки, пробитий дах та стіна кухні, де був вхід, тому до будинку можна було потрапити лише через те, що залишилося від вікна, щоб забрати деякі вцілілі речі. На жаль, ця родина опинилась у центрі подій.

Через деякий час вони прийняли рішення покинути це місце, тому що життя там стало нестерпним. Але переїхали вони не в повному складі. Батько пішов добровольцем. І так Олексій, його мати і старший брат опинилися в таборі для переселенців.

У важкі часи люди намагалися допомагати один одному чим могли, будь-яка допомога не була зайвою. Згодом вони перебралися до іншого міста, де деякий час жили у друзів. Тут Олексій зі своїм братом пішли до школи. Потім мама влаштувалася на роботу та з’явилися кошти, щоб орендувати хоча б однокімнатну квартиру.

Здавалося, що життя почало налагоджуватися, але війна все ще не була завершена. Їм, як і раніше, було страшно переглядати списки загиблих, бо на фронті залишався батько. І одного разу до них дійшла звістка, що батько потрапив під ворожі обстріли і отримав тяжке поранення – йому відірвало ногу.

Пролежавши деякий час у шпиталі, він повернувся до сім’ї. Чоловік отримав інвалідність, тому влаштуватися на роботу було складно.

На цьому історія цих людей не закінчується. Ще довгий час Олексія мучили відголоски війни, бо миру ще не було. Ось так один день змінив життя цієї сім’ї.