До останнього моменту я сподівалась, що Маріуполь відстоять. Виїжджати було небезпечно. Мої сусіди виїжджали й повертались пораненими та з побитими машинами.  

Мій будинок був розташований у ста метрах від «Азовсталі». Обстріли були постійно. Я думала, що загину. Весь час сиділа в підвалі. 

Росіяни мене з родиною вивезли до Росії. У Таганрозі я жила у спортивному комплексі. Мене розподілили на далекий Схід, але я відмовилась. Потім я виїхала до Липецька. Біля цього міста був дитячий табір, де я жила деякий час. Там людей було дуже багато. 

Потім випадково завдяки волонтерам я повернулась до України через Білорусь. Я дуже рада, що повернулась на рідну землю. Сподіваюсь на перемогу України.