Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Ольга Олексіївна Макарова

«Люди стали дуже дружними, разом закривали вікна плівкою»

переглядів: 504

Ми працювали на Вуглегірській ТЕС, жили нормально, будували плани. Коли почалася війна, у мами стався другий інсульт, потім третій і вона померла. Через вісім місяців помер батько.

Ми були вдома, почався обстріл. Відразу нічого не зрозуміли і побігли до вікон дивитися. Потім стало страшно. Я дуже боялася за рідних.

Сиділи в підвалі. Страх пройшов, і ми звикли. З'явилися інші цінності, переглянули все своє життя. Зараз найголовніше - щоб рідні були здорові і настав мир, щоб все повернулося, як було раніше. Я хочу жити у себе вдома, і щоб все було добре.

Людям давали гуманітарку, а завдяки нашому підприємству ми отримували зарплату. Коли у нас пропала вода, наші робітники своїми силами відновлювали. Ми стали дуже дружними, разом закривали вікна плівкою. Відразу дали плівку на вікна, потім скла і рами.

Батьки отримували продуктові набори від Фонду Ріната Ахметова. Це єдина організація, яка допомагала тривалий час.

Люди стали дуже дружними, разом закривали вікна плівкою

Коли під обстрілами ми вивозили дочку, щоб вона спокійно закінчила одинадцятий клас, було нерозуміння і страх. Ми не знали, чи повернемося назад. Коли повернулися додому, то якось звикли.

Хочеться, щоб все налагодилося і з'явилася впевненість у завтрашньому дні, щоб ми могли дожити до пенсії і няньчити онуків.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Світлодарськ 2014 Текст Історії мирних жінки обстріли втрата близьких безпека та життєзабезпечення
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій