В приморському місті на півдні України окупанти тероризували мирних жителів, а особливо знущались над колишніми українськими військовими, яких «здавали» колаборанти.

Ми - звичайна родина. Нас троє, і ми дуже потребуємо допомоги: їжі, теплих речей, памперсів для дитини. Вона дуже злякалася, коли почали стріляти біля нас, і тепер по ночах буває, що потрібні.

Наше життя до війни було добре: робили ремонт у домі, виховували дитину, відпочивали на морі. У перший день війни ми були дуже налякані, тому що дорога на Маріуполь була через наше місто. Ми дуже боялися, що коли орки підуть до нас, то все знищать на своєму шляху.

Були провокації: стріляли вони у повітря - дуже злякали дитину нашу.

Мені особисто довелося пережити знущання, бо я в минулому був військовим: виконував бойові завдання у зоні АТО і у зоні ООС. Коли вони зайшли в наше місто, їх там уже чекали «любітєлі рускаго міра», які здали їм списки тих, хто служив.

Мене забрали з дому і тримали на блокпості: вимагали гроші за моє життя, а оскіьки у мене їх не було - просто дуже сильно били.

Ми з сім’єю  переїхали у Дніпро. Переїзд був важкий: на всіх блокпостах виймали всі речі, щось забирали, роздягали, вели себе, як свині. У Василівці ми стояли два дні під палючим сонцем.

На новому місці, як то кажуть, «у гостях добре, а удома краще». Декілька разів ми отримували гуманітарну допомогу, яка допомогає вижити у цей скрутний час.