Александров Олег, учень 10 класу Азовської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Устиченко Ірина Василівна

"Моя Україна майбутнього"

Події, які мозок не хоче пам’ятати та люто відкидає задля захисту власного спокою, все одно спливають вночі - приходять сни сумні, а ігнорувати їх неможливо. І от я, коли навоююся добряче у своїх снах, кожного ранку просинаюсь із одним питанням без відповіді: «Як же це все могло з нами статися?» Та що роздумувати та філософствувати, коли реальність міцно тримає нас за шию, стискає боляче, часом дозволяє сумно зітхати, але завжди дає дихати найсвіжішим повітрям свободи та надії. Світогляд будь-якого підлітка доволі хаотичний навіть в умовах  ідеального мирного життя, про яке ми зараз мріємо, але час та події, які нам дісталися, на все життя залишаться для нас найбільш суворими вчителями.

Мій світ зараз неймовірно міцний, бо плекаю Мир в серці і в думках. Я розумію, що дуже складно зберігати самоконтроль, коли навколо вирує ненависть та жага помсти, та ми повинні розуміти - Мир у нашій святій країні обов’язково запанує, а людина може зруйнувати себе зсередини, вбити все світле та добре. Ми всі найбільше чекаємо Дня перемоги!

Та як гідно будемо його зустрічати, коли не можемо існувати в Мирі самі з собою? Тож будьмо терплячішими і мудрішими, та привітнішими один до одного. В ці неймовірно нестерпні дні ми намагаємось бути кращими: дотримуємось національних традицій, шануємо пам'ять великих предків, кохаємо палкіше, удосконалюємо свої професійні якості. Уявіть  собі чисто прибраний дім, великий стіл на всю кімнату з білою різдвяною скатертиною, дванадцять смачних страв, запалені свічки, лунає тиха добра молитва за всіх близьких та рідних, за свою країну…  І у мене перед очима стоїть  така гарна світлина: три покоління разом, малі і старі, радісні та щасливі. Отак я бачу Україну майбутнього, бо добробут та безпека нашої великої спільної родини будується з маленьких щасливих сімей.

Лихо прийшло у наші домівки, загинуло багато людей, і світлина вже не може бути такою, як раніше. Сум прийшов і до моєї родини - я вже другий раз змушений лишати свій дім, який став рідним, мої близькі живуть у різних містах окупованої території, з деякими втрачено зв’язок назавжди...

Мрію, що одного дивовижного дня зберемося всі разом, проте безглуздо триматися за минуле - ми змінюємося кожного дня, змінюється свідомість. Можна жити спогодами десятирічної давнини, але хочу дивитись тільки у майбутнє, де найбільша цінність - це права людини. Моє покоління прагне жити без обману і корупції, без страху за наступний день.

Так, зараз мене виховують і підтримують батьки, та я почав вже працювати, бо розумію добре , що задарма нічого не буває, це міфічна ідеологія. Майбутнє моєї країни будемо робити ми - сміливі, рішучі, цілеспрямовані. Настане нова епоха.

Мені дуже прикро, що на шляху перемоги ми втрачаємо найкращих і разом з ними частини наших сердець. Цей жах не повинен повторитись знову! Так вважали і наші пращури, які пізнали жахіття війни та голоду , а ось і помилились. Складно сьогодні не впасти у відчай, та головна наша задача - працювати на перемогу, а після перемоги працювати ще більше - всі наші зусилля, віра та надія зцілюють виснажену Україну.

Я вирішив вивчати військову справу. Як довела практика, країні потрібно більше грамотних спеціалістів саме у цій галузі; щоб жити у Мирі, треба завжди бути готовими до бою, бо ми не можемо знати, які хворі амбіції можуть «приповзти» на нашу землю. А до того, як закінчу школу, буду всі свої виступи у спорті і нагороди присвячувати перемозі, всі сили застосую задля популяризації України.

Нам, українцям майбутнього, необхідно достукатись до кожного вільного серця у світі, показати, що ми здатні на все можливе і неможливе. Багато наших співвітчизників, які виїхали за кордон під час війни, переконались що наша країна - найкраща. Це не тільки тому, що рідний дім найтепліший, а ще у нас кращі лікарі, вчителі, технології, естетичні показники. Ми маємо неймовірні надбання, повинні зберігати їх, удосконалювати існуючі переваги, бо, на жаль, Україна стала більш привабливою для туристів у цю гірку годину. Ми вже показали світові силу нашої нації, покажемо і розум. Коли випали на нашу долю такі випробування, зобов’язані гідно впоратись із ними. Слава Україні!