У мене двоє дітей. У перший день війни дуже за них злякалась, бо ми потрапили під обстріл. Літали ракети над головою, бо росіяни активно наступали. Нам довелось виїхати. Поневірялись по різним містам, але ми не голодували. Через пів року ми повернулись додому. 

Зараз ми чекаємо миру. У мене немає батьків, тож я виховую дітей одна. Кожного дня потрібно бути сильною. Мене підтримують люди з села. Сподіваюсь, що скоро війна закінчиться, а у моїх дітей буде майбутнє.