Олена – з Маріуполя. Вона ніколи не думала, що її місто стане епіцентром одного з найжорстокіших воєнних злочинів росії. Перші місяці війни перетворили її життя на суцільний кошмар. Усі були в постійному страху, без електрики, води і тепла. Олена часто згадувала той відчай, коли не було звісток про близьких, а сирени не замовкали. Вони жили під постійними бомбардуваннями, і кожен новий день був випробуванням на витривалість. Голод, відсутність медикаментів, холод – це стало новою реальністю для родини Олени. Разом із іншими жителями вони намагалися готувати їжу на багатті. Найстрашніше для Олени було бачити смерть мирних людей.