Перший день війни я вийшла у двір і одразу почула вибухи. Було надзвичайно страшно, літаки та вертольоти росіян пролітали над містом, все навколо гупало. Продуктів майже не було, тож у місто завозили хліб. 

Бувало, що я не знала, чи добіжу до підвалу вчасно під час обстрілу. Прильоти снарядів були прямо біля будинку. Це був жах. 

Я не виїжджала, залишилася вдома. Донька з онуком живе в Києві. Всі ми живемо у постійному страху. Найбільше зараз чекаю миру, щоб діти та онуки могли жити без страху, а місто нарешті стало спокійним і безпечним.