Війна мене застала вдома. За весь час я нікуди не виїжджав. Часто бачу, як над містом летять ракети. Бомби прилітають і в Олексієво-Дружківку, і в сусідній Краматорськ. Коли було влучання у міську лікарню, я бачив багато поранених людей. Досі не можу повірити в те, що такі страшні події відбуваються насправді. Лінія фронту наближається щодня. У місті зруйновані банки, льодовий палац, школи та садки. Я не знаю, куди мені їхати. Сподіваюсь, що і не доведеться. Коли не було води, я пробурив свердловину у дворі. Часто вимикають світло, тож я придбав генератор. Роботи у мене зараз немає, виживаю завдяки городу. Сподіваюсь, що мир скоро настане. Головне, аби припинили стріляти.