Мені 33 роки. Я мешкала в місті Лиман Донецької області з шестирічним сином. У нього ДЦП. Війна застала нас у лікарні. 23 лютого син зламав ногу. Наступного ранку нас забрала "швидка". Лікарі призначили антибіотики, а їх неможливо було дістати, бо всі аптеки зачинилися.
Перші снаряди влучили в школу, розташовану навпроти нашого будинку. Ударна хвиля пошкодила наше житло.
Не було світла, газу і води. Питну воду купували в магазині. Вона коштувала дуже дорого.
Коли сусіди запропонували виїхати, ми відразу погодилися. Вже рік мешкаємо у Сумській області.
