У Дніпрі дають прихисток хворим та немічним переселенцям, які у підвалах і під обстрілами були приречені на смерть. Їх вивозять з гарячих точок, садять на потяг, зустрічають на вокзалі в більш безпечному регіоні, годують, розселяють, дбають про медичну допомогу й документи. І це далеко не повний перелік того, що робить евакуаційна команда «Восток SOS». Матеріал Радіо Свобода.

Евакуатори кажуть: не раз стикалися з нерозумінням щодо вивезення своїх підопічних, особливо онкохворих, – мовляв, «дайте їм спокійно померти вдома». Але представниця організації Ольга Владимирова каже: тут мова – про гідність: кожна людина гідна жити й померти в належних умовах. 

Анатолієві Лисенку – 83. Він не бачить на одне око. Розповідає: жив сам у селищі Сантуринівці під Костянтинівкою. Днями в його будинок прилетів снаряд – розтрощило пів хати, веранду й улюблений виноград.

«Жив сам, до мене навідувався зять. Приносив поїсти – а решту я сам. Зазвичай о 9-й вечора я повечеряю і лягаю спати. Тільки ліг, тільки задрімав – як бабахне! Лежанка обвалилася, мене викинуло хвилею. Пів будинку рознесло. Виноград був – арку завалило. У сусідському будинку вікна повилітали. Зять каже: "Виїжджайте". Взяв документи та трохи одягу. Є родичі в Миколаєві та в Донецьку, але зв’язку з ними немає», – розповів чоловік.

Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.