Галину Задорожну зустріли в гуманітарному хабі Одеси, який з початку повномасштабного вторгнення майже щодня приймає сотні людей, постраждалих від війни. Пані Галина згадує про свій дім, що нещодавно згорів дощенту. І пекуча пам'ять про втрату безжально повертає її у пережиту катастрофу. Ще в той страшний сумний ранок, коли вона потрапила у потік евакуації, серце її билося з тривогою: чи стане цей шлях порятунком? Втішало одне, що їде до рідної дочки, яка перебралася до Одеси раніше. Галина відзначає доброту одеситів, їх готовність допомогти. "Люди тут дуже хороші", — каже жінка. Однак, як тільки вона чує сигнал повітряної тривоги, в душі знову виникає страх, який переслідував її в Вугледарі.