Коли почалися обстріли, усе моє місто занурилося у страх і тишу. Звуки сміху і звичайного життя зникли, замінилися гуркотом вибухів і сиренами повітряної тривоги. Всі магазини і заклади швидко зачинилися, а люди сховались по домівках. Я залишилася, бо це моя земля.

Щодня дивлюсь у вікно і бачу порожні вулиці, що колись були наповнені життям. Здається, що час зупинився, а світ навколо змінився до невпізнання. Хоч і страшно, я вірю, що цей жах закінчиться. Кожного вечора молюся про мир і надіюсь, що ми переживемо ці важкі часи. Віра і терпіння допомагають мені триматися. Я впевнена, що незабаром настане день, коли наше місто знову засяє світлом. Чекаю миру та закінчення війни. Намагаюсь працювати волонтером, допомагати, чим можу. Також людям допомагає моя онука.