Дмитро родом із Харківщини. Повномасштабне вторгнення він зустрів на полігоні. Батьки чоловіка залишалися в окупованій Балаклії до звільнення. Сам Дмитро пройшов важкі бої, отримав поранення, реабілітацію і протезування. Цивільне життя для нього – це не втеча, а ще один виклик. Каже, що свідомо повернувся до роботи, бо вона дає ритм і мотивацію не зупинятись. Це - частина його адаптації, тренування і соціалізації. Водночас він мріє про майбутнє: хотів би стати підприємцем, відкрити власну справу. Хоче займатись чимось своїм, корисним і мирним.