До війни я жила в раю. Це зараз розумію. У Миколаєві я жила у постійному стресі. Не думала, що таке станеться. Росіяни швидко зайшли в область та почали бомбити місто. Я не знала, що робити. Зараз кожного дня я чую обстріли. Шокована щоразу під час тривоги та вибухів. Я була з онуками в селі у Миколаївській області. До вересня ми були там.

Вдома було дуже холодно, бо не було опалення. Досить важко було виживати. 

Зараз я чекаю на перемогу. Україна – найкраща країна. Я нічого не загадую, але хочу, щоб діти та онуки жили вдома. Сподіваюсь, що ми повернемось до звичного життя, бо далі так жити неможливо. Скільки гине людей, скільки знищених міст! Це просто жах. Тому я чекаю тільки миру.