Кульгава Анастасія, учениця 9 класу Високопільського ліцею Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Федорченко Світлана Олексіївна

Чому бути українкою – це моя суперсила

Сьогодні спостерігала, який гарний захід сонця увечері. Червоною рікою розлилося сонце десь там, за обрієм. Безмежні поля, ліси, дерева та кущі позолотила осінь. Хотілось відхилити небокрай та ще на мить залишити сонце, яке лягало до ранку. Та це сьогодні, проте завтра для когось сонце може і не зійти.

Кожен із нас бореться за своє сонце в житті. Дехто навчається старанно, щоб бути науковцем. Хтось чепуриться і мріє стати б’юті – блогером. Люди можуть не спати ночами, працювати, щоб заробити для себе й для рідних.

Проте одна несправедлива війна руйнує великі плани кожної маленької людини. Перша реакція – страх, сумнів, розчарування. Хочеться опустити руки, адже ти перестаєш вірити в себе, свої сили і можливості. Однак, якщо поряд із тобою є цілеспрямовані, упевнені люди, ти рухаєшся з ними в унісон. Ваша сила подвоюється, а втрьох стає ще більшою. Що вже казати про мільйони? Головне – пам’ятати про ту першу мету – стати науковцем чи блогером.

Ми – люди, що переживаємо цю війну, боремося не тільки за життя всієї країни, за свободу, за незалежність. У душі ми плекаємо ту маленьку мрію великої людини. Наші солдати віддають своє життя за Україну і мир в ній. Але вони й роблять так, щоб кожен із нас йшов тим шляхом, який був спланований колись.

Війна за свій шлях триває вже майже десять років. Наші захисники мужньо захищають наші землі та героїчно протистоять нелюдям з чорною душею і ненависними поглядами, проти тих, хто не вміє мріяти. Не можна перемогти народ, у якого спільна мрія. Не можна здолати ідею, хоч її автора вже немає. Не можна знищити країну, що має такі світанки й заходи сонця на горизонті.

Сьогодні дуже складний та важкий час випадає на долю українців. Це вже не вперше наш народ виборює своє право на незалежність, свободу, волю, самостійність. Кожного дня смертельна небезпека, але це наш шлях.

Ми мріємо про перемогу, ми віримо в перемогу, адже мільйони українців народилися з почуттям любові до України, з почуттям власної гідності і правом жити у власній державі. І сьогодні, як ніколи, актуальні слова великого генія України Тараса Григоровича Шевченка:

«Борітеся – поборите!

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!»

Війна багато чого змінила в нашому житті. Ми не можемо зараз ходити до школи, нам не вистачає живого спілкування. Але, не дивлячись ні на що, ми продовжуємо навчатися.

Я вірю, що Україна обов’язково переможе і не відступить зі свого шляху історичного розвитку. Ми відбудуємо зруйновані міста і села, зробимо свою державу ще міцнішою і заможнішою. Я вірю, ми це зможемо!