Прокинувшись від повідомленнь в новоствореній робочій групі, я не могла зрозуміти та увійти в курс того, що відбувається в нашій країні, як швидко надзвичайний стан перетворився на військовий. Швидким темпом в моїй голові починали формуватися дії, які б треба було вчиняти раніше. Поїхавши на роботу та забравши в швидкому темпі частину документів, свої, малої, чомусь вони по необхідності завжди були там.

Починаючи по троху думати, що саме з речей потрібно та живим темпом складаючи їх в сумки не зрозуміло, що і як… Кожну хвилину я не могла зрозуміти мої подальші дії. Забрали маму до себе, всі в квартирі, спокійніше стало мабуть тільки комусь, хто ще гуляв вуличками міста, мого маленького смт.Іванків.

Ранок, вже  зрозумівши що війна почалась, ми вирішили швидко переїхати на автомобілі в інший кінець міста, де в нас в приватному секторі є підвал - це було на той момент найгірше рішення. Подолавши страх та невелику відстань по дорозі, ми почали розміщуватися в підвал, який знаходився по вулиці Саксаганського, недалеко від окружної дороги, звідки вороги їхали своїми колонами. Не дочекавшись спокою почалися бої в нашій стороні, мені здаволся, що вони знаходяться в наших дворах… Вийшли переговорити з сусідами в спокійну хвилину, запропонували їм приходити до нас, бо на той час це здавалось найбезпечнішим місцем серед  нашої вулиці. Організм трохи здався та ми задрімали  прям в сирому приміщенні. Розбудив нас свист снарядів, який вже не давав шанс на позитивні думки. Пробило кришу будинку та пулі почали попадати у вінка, це був тільки початок. Вийшовши на хвилинку на двір ми зустріли сусідів з дітьми, які вже направлялись до нас, нас стало 10 чоловік, періодично ми вискакували та дивились обстановку, почали горіти будинки на сусідній вулиці, ставало ще страшніше. Кожна секунда здавалась останньою, ми зрозуміли, що знаходимя в епіцентрі бойових дій і нам це не давало спокійно вирішувати подальші дії. 

До війни працювала в Іванківському районному суді.

В мене залишились моя шуба та чоботи, в яких я провела всю окупацію. Це були найтепліші речі, тому кожного разу дивлячись на них, вони мені нагадують моменти з початку повномасштабного вторгнення.