Ігнатьєв Віктор, Відокремлений структурний підрозділ «Механіко - технологічний фаховий коледж Одеського національного технологічного університету»

Вчитель, що надихнув на написання есе - Ольховська Вікторія Василівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Наразі триває 1000 день війни. Я дуже добре пам’ятаю  початок повномасштабного вторгнення ворожих військ у нашу країну : всі ми прокинулися від незвичних і незрозумілих звуків, схожих на вибухи і хлопки. Було повне нерозуміння того, що відбувається. З 24 лютого 2022 року і досі українці втрачають своє життя, домівки, роботу.  Неможливо описати весь біль, який спричинила та спричиняє війна.

Я ніколи не думав, що дізнаюся, що таке справжня війна, завжди вірив, що у нашому цивілізованому світі війна неможлива, що все можна вирішити шляхом перемовин.

Але зараз я вчуся іншому - навчаюсь боротися  за свою свободу та майбутнє. Це не боротьба, яку ми обирали, але це випробування, яке ми маємо подолати та здобути довгоочікувану перемогу. Під час війни ти починаєш цінувати зовсім звичайні речі: чашку чаю, дзвінок від мами під час повітряної тривоги, повідомлення від друга , що все «ок», коли знаєш, що біля його будинку був «прильот».

Кожна мить стає безцінна, коли ти не знаєш, що буде далі …

Війна - дуже важкий час для всієї України, але після всіх випробувань ми стаємо набагато сильнішими  та дружніми ніж були. Під час повномасштабного вторгнення ми всі стали як одна родина - всі українці допомагають один одному. Це справді надихає: як  ми ділимося останнім з постраждалими, як збираємо величезні суми для армії та благодійності, плетемо сітки, підтримуємо наших захисників.

Я вірю, що всі ми гідно пройдемо цей нелегкий шлях!