Гуменюк Анастасія, Ізмаїльський Агротехнічний Фаховий коледж, 1 курс (10 клас)

Вчитель, що надихнув на написання есе: Парохова Лілія Ярославівна

"Війна. Моя Історія"

Від 24 лютого 2022 року триває маштабна війна Росії проти України. Саме в той день країна-агресор почала нападати на мирні міста нашої держави. Мирні люди відчули війну, коли до їх міста прилетіла перша ракета ,яка знищила багатоповерховий будинок і все, що в ньому є. Росія нападала на мирних громадян країни і на інфраструктуру міст. Ніхто не був готовий до війни, але коли вона розпочалася, всі почали виїжджати за кордон. Деякі здогадувались про її майбутній початок, а саме через війну в Криму в 2014 році . Почався воєнний стан і мобілізація країни .

Моя історія ……24 лютого я прокинулась і дізналася від мами, що почалася війна . Я дуже переживала, молилася при кожній тривозі, щоб до нашого міста не прилетіла ракета. Наступного дня зранку прилетіла ракета поруч з нашим містом, це було дуже страшно.

Після того в нашому місті не було більше прильотів. Саме найгірше було те, що всі школи перейшли на дистанційне навчання, бо в них не було бомбосховищ. Я ненавиджу дистанційне навчання .Я люблю ходити до школи і спілкуватися з друзями. Пройшов вже й другий семестр, а війна ще не закінчилася, і я закінчила восьмий клас. Саме війна не дала мені поїхати на море в с. Приморське ,бо море було заміновано. Восени Росія почала атакувати електроінфраструктуру й саме черезце почали вимикати світло по всій країні. Було холодно, не можна було зарядити телефон, не було нормального навчання, бо не було зв’язку й інтернету. У нас вимикали світло по 12-14 годин. Це був жах. Ближче до весни світло майже не вимикали. Росія атакувала порти в Одесі. 2 серпня 2023 року країна-агресор запустила шахеди 133\136 до нашого міста Ізмаїл. Це було жахливо. Саме в той день я відчула справжню війну. Були прильоти в цілі й були збиті шахеди. Було дуже страшно……Це були не перші і не останні прильоти до нашого міста.

Початок війни відняв в мене все: навчання, мої хобі, мої бажання й мрії. Все, що я хотіла на той рік, не збулося, саме через війну.

Я хотіла подорожувати, їздити на танцювальні конкурси і головне - поїхати на море . Війна змінила й мою сім’ю. Тато став більш нервовим, а мама у зв’язку з тим, що постійно вдома, вжене знала чим зайнятися. Бабуся дуже багато нервувала й переживала за все, а молодша сестра не розуміла , що почалась війна, бо вона маленька ще. Улітку я почала працювати, щоб допомагати батькам. Було тяжко всім. Ми жили як зазвичай, але були зміни в житті кожного з нас. До війни ми планували зробити ремонт, але тепер не виходить, бо грошей не вистача, все подорожчало. На початку війни ми запаслися їжею на всяквипадок. Все подорожчало: вода, газ, електроенергія, продукти. А коли була аварія на Каховскій ГЕС в Херсоні, це було тяжко для всіх. До нашого міста приїхало багато переселенців. Загинуло дуже багато найкращих парубків, а поранених ще більше. Але моя віра в перемогу буде завжди ! Кожна людина змінилася за час війни. Війна змінила все в нашому житті. Зараз коли кажеш спокійної ночі, думаєш, щоб вона була спокійною. Бо коли в ночі не спиш – це погано, а в ранці на роботу, навчання. Багато дітей залишилося без батьків, особливо без батька, який на війні загинув. Люди залишаються без рідного дому. Навіть деякі ще не встигли відвідати гарні міста нашої батьківщини і вони вже цього не бачать. «….можна брати міста і вигравати битви, але не можна підкорити цілий народ». Тобто цей вислів говорить, що можна розбити міста дощенту, а народ всеодно буде вірити в нашу перемогу, наро не зламати. Ось уже й минуло майже два роки війни…..Багато чого змінилося в моєму житті. Повномаштабна війна Росії змінила світ. Кожна людина відчула наслідки війни в Україні…..Ми переможемо і всі повернуться на Батьківщину.