Репкін Микита учень 10 класу Бердянської спеціалізованої школи №16

Вчитель, що надихнув на написання есе: Грицак Ганна Леонідівна

«Війна. Моя історія»

Я народився в Україні і сьогодні живу тут. В моїй країні йде війна вже більше ніж півтори роки. Ми жили спокійно, раділи життю, як росія почала повномасштабну війну проти України. Життя перевернулось. Як це було, і як війна вплинула на моє життя?

Я прокинувся 24 лютого в рідному Бердянську, моя мама одразу мені почала говорити, що почалась війна. Ми одразу дивились всі канали, пабліки, писали друзям. Спочатку, ніхто не розумів, що відбувається і до чого це може призвести. В перший же день ми чули вибухи, звук тривоги - це було жахливо. Наше місто окупували на п'ятий день. Я бачив своїми очима всю російську техніку, яка їздила по місту.

Разом з батьками я ходив на мітинги в підтримку України. Це було небезпечно. В окупації жахливо: по місту ходили військові, всюди були розвішані російські прапори, не було інтернету та зв'язку. Ці нелюди вбивали людей, забирали речі,  вламувалися в квартири. Так жити було неможливо. Наша сім'я вирішила поїхати подалі від росії. Коли ми виїжджали з Бердянську, ми навіть не знали куди поїдемо. Це рішення було прийнято за день. І ось, вже більше року, я живу у Львові.

Львів - прекрасне місто, мені тут подобається.  Виїхавши, ми залишили в Бердянську квартиру, речі, друзів, море і багато чого іншого. Наразі, я граю в одній з найкращих футбольних команд у Львові, та в одній з десяти кращих в Україні. Вчуся на дистанційному навчанні в своїй рідній Бердянській школі #16. Я знайшов нових друзів, батьки знайшли хорошу роботу, але вже ніколи не повернути емоції…

Війна змінила життя всіх українців. Кожна людина втратила щось рідне для себе. Кожен день помирає багато людей. Чи важко зараз? Так, але ми тримаємось. Наші збройні сили віддають своє життя за незалежність України і надалі дають опір росії. Ми дуже вдячні їм за все, що вони роблять і дуже скоро ми переможемо. Слава Україні!